Привиди британського острова

Через війну наші люди були вимушені покинути свої домівки і виїхати з країни, щоб зберегти власне життя та життя дітей. Таким чином моя знайома потрапила до Англії. Люди в яких вони проживають доволі заможні. Мають будинок в Лондоні, а також маєток на острові.

Чомусь у моєї знайомої виникло непереборне бажання потрапити на острів. Одного дня прийомна родина вивозить її разом з дітьми в обійстя на острові і залишає їх там на декілька днів.

На цьому острові з нею починають відбуватися дивні речі. Після кількох невиспаних ночей, панічних атак, невідомого страху і крові з носу вона мені пише і просить допомогти розібратися в тому, що з нею відбувається.

К: «Вранці прокинулася від серцебиття. Мені дуже страшно о 4-5 ранку. Сьогодні була навіть кровотеча з носа. В ночі часто пробуджуюся бо, щось мене турбує. Сплю з донькою в одній кімнаті. Донька почала робити мені зауваження, що в ночі я постійно кручуся, іноді кричу. Але я цього не пам’ятаю. Я зараз багато молюся. Після молитви відчуваю полегшення, але потім все повторюється. Мені стає легше після того, як я йду надвір і ходжу по траві босоніж. В саду мені стає добре. Там є велике дерево і частина його коріння видко над землею. Я проводжу багато часу біля нього. А ось на терасі почуваю себе теж погано.

Коли ми їхали на острів купили багато їжі з собою. Міркувала, що буду готувати, щось особливе для дітей. Будемо їсти на веранді. Дихати повітрям океану. Але все вийшло навпаки. За ці дні я жодного разу не приготувала їжу. Насильно змушую себе проковтнути кусень чогось. Тільки вчора, коли приїхала хазяйка дома я змогла розслабитися і приготувати вечерю. Це вперше, коли ми поїли.

Я так сильно мріяла поплавати в океані. Відчути всю його міць. Ти уявляєш, я насильно змушую себе втілювати моє бажання в життя. Коли плаваю в океані на мене находить такий страх, що я одразу повертаюся на берег. На пляжі мені стає спокійніше. Проте повертатися в дім зовсім не хочеться.

Цими днями ти постійно крутишся в моїй голові. Знаєш, коли мене, щось турбує я питаю у себе – а ти хочеш попрацювати з Наталкою? Іноді приходить відповідь так, а іноді ні. Але в цьому випадку твоє ім’я не виходить з моєї голови, я постійно думаю про тебе і розумію, що тільки ти мені зможеш допомогти. І ось прошу тебе допомогти мені розібратися з тим, що зі мною відбувається на цьому острові?»

Починаємо занурення в транс:

1) К: відчуваю ком в грудях, він з морської тини. Мені тяжко дихати. Це гарний чоловік 35 років. Він втопився і подавився цією морською тиною, вона застрягла в середині нього. Він блондин з голубими очами. Його звати Нік. Це сталося в 1939 році. На ньому світло-блакитна сорочка, бежеві шорти, полотняні кеди.

Я: що з тобою трапилося Нік і чому ти не пішов додому? Розкажи мені, будь ласка, свою історію.

К Нік: «Це мій дім. Ми в ньому живемо з моєю родиною. У мене є діти і дружина. Але зараз вони переїхали до Лондону, бо їм треба вчитися. Я залишився вдома сам. Я обожнюю океан, цей дім. Тому і залишився. У мене є невеличкий вітрильник. Мені подобається плавати на ньому. Цей дім мені перейшов у спадок від бабусі.

У мене є слуги, але вони не живуть в моєму обійсті. Вони приходять і повертаються по своїх домівках.

Я плавав на своєму вітрильнику, підкорював хвилі з моїми двома друзями Джоном і Вілом. У нас спільний бізнес в рівних відсотках, наша аптека. Я підозрюю їх в тому, що вони хочуть забрати мою частину бізнесу. І в них виходить це зробити. Вони мене викинули за борт вітрильника і я втопився. Вся частка мого бізнесу перейшла їм. Я в спадок не вписував свою дружину, бо вона не розуміється в аптеках. Мої співзасновники виплачували моїй родині певний відсоток. Моя душа була збентежена несправедливістю, тому я залишився, щоб помститися. Я вже довго живу на острові. Вже втомився і хочу повернутися додому.»

Я: як ти в стані привиду провів час на острові? Чим займався? Навіщо турбуєш мою знайому? Чи є інші привиди, що хочуть повернутися додому?

Нік: «твоя знайома схожа на мою дружину. Мені подобаються гарні дівчата. Я приходжу до них вночі і пещу. А чим мені ще тут займатися? Мені вже все набридло і я хочу додому. Так, на острові є багато привидів, що готові піти додому. Але є ще й ті, що хочуть залишитися.»

Я: виходить, що це ти турбував мою клієнтку так, що в неї, майже не вистрибнуло серце і пішла кров з носа?

Нік: «я її тільки гладив. Це привид дівчини, що живе на пляжі та знущається над живими. Вона постійно намагається приволікти до себе увагу і розважає себе тим, що лякає людей. Їй також хочеться повернутися додому. До появлення тебе (клієнтки) у нас не було такої можливості. Але у тебе є Наталя і тому ти можеш нам допомогти. Ми не могли втратити таку нагоду. Тому зробили все можливе, щоб ти звернулася до неї. Вибач нам за це. Але я тебе не тягав за волосся, не лоскотав і не лякав. Це все робила та дівчина.»

2)Анет: гарненька білявка з довгим волоссям. «мені 19 років. В сорокових роках, під час війни, я потрапила в руки військових французів. Коли я потрапила в полон солдати забрали мене на корабель. Вони мене ґвалтували і знущались з мого тіла. Вони мене жорстоко катували. А потім викинули в океан.

Я дуже хотіла прожити моє життя. Коли за мною приходили наставники я їх сильно, сильно благала дати мені шанс ще трохи пожити. Сподівалася, що знайду собі тіло і зможу в ньому дожити мій вік. Але у мене нічого не вийшло.»

3)це велика кількість різних військових. Їх більше сотні. Я навіть не знаю, скільки їх. Ці солдати з різних війн, різних років, і навіть віків. Вони всі не хотіли воювати. Для того, аби припинити свої страждання вони підіймалися на високий пагорб і падали вниз на берег, щоб покінчити з життям.»

4)це маленький хлопчик. Йому рочків три. Випадково втопився в океані. Його матуся ще й досі жива, але вона вже старенька. Вона не може його відпустити й понині.

5)Фред: на терасі, на тому дивані де я себе погано відчуваю сидить дуже старенький дідусь. Він весь згорблений і спирається на палицю. Фред помер коли йому вже було за 100 років. Тут раніше стояв пеньок. Я сів на нього і вже не зміг більше рухатися. Просто моє тіло померло від старості. Це відбулося в 1922 році. За ним прийшла душа його сина, що вже також давно померла.

Мені вперше приходилося працювати з такою великою кількістю привидів. Було цікаво спостерігати за темпераментом окремої душі, за її розмірковуванням і поведінкою. Незважаючи на бешкетний характер Анет треба віддати належне, що саме її жорстокі вчинки змусили знайому звернутися за допомогою. Вона навіть вирвала волосся, розбила їй ніс, щоб привернути на привидів увагу Справжній полтергейст.

Коли за духами прийшла величезна кількість наставників, їх краса і різноманітність виявилася зворушливою до сліз. Всі вони були їй вдячні. Дехто з них давав поради щодо наступних кроків, які їй варто втілити в життя.

На моє питання, чому вони її почали турбувати тільки на острові, і не робили цього в Лондоні я отримала наступну відповідь: ми привиди прив’язані до місця смерті. Без живого тіла не можемо переміщатися. Але ми зробили все можливе, щоб вона приїхала на острів і почула нас.

Під час сеансу клієнтка зрозуміла, чому в домі хазяйки неймовірна кількість свічок, пахощів і різноманітних каменів. Вона запідозрює, що також інших мешканців ці привиди турбували, але люди не знали, що треба з ними робити, тому використовували ті методи, які їм відомі. Сподіваюсь, що ближчим часом моя клієнтка подолає мовний бар’єр і зможе розпитати хазяйку дома про свого пращура.

Після цього сеансу клієнтка ще тричі відвідувала острів і почувалася затишно і спокійно. Змогла насолодитися силою та енергією океану.