ЧОМУ КОЖНОМУ ВІЙСЬКОВОМУ БАЖАНО ПРОЙТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ ПО ЗАПОБІГАННЮ ПТСР?

Вітаю!

У цьому пості хочу донести важливу думку, чому кожному військовому та цивільному, який зіткнувся з подіями війни, варто пройти консультацію щодо запобігання появі ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Я опишу найважливіші, на мою думку, чинники, які я вивчила з книжок, отримала на різних курсах й усвідомила підчас консультації з людьми, які пережили травматичні воєнні події.

1)Справа в тому, що під час воєнних дій будь-яка людина потрапляє в стан шоку. Війна не є нормою для нас, українців. Отже, у всіх нас відбувається шокова реакція на ненормальні події.

За звичайних умов дві половини нашого мозку співпрацюють більш-менш злагоджено. Але навіть тимчасове вимкнення однієї половини мозку або повна втрата зв'язку між півкулями є серйозною проблемою.

Під час шоку відбуваються певні зміни в мозку. Активується права половина мозку, а ліва деактивується.

Тобто, права півкуля мозку запам'ятовує все те, що бачать очі, чують вуха, відчувають запахи, а також те, що відчуває наше тіло. Всі ці чинники потрапляють як у пам'ять, так і у підсвідомість.

У лівій половині мозку знаходиться мовний центр, відомий як зона Брока. Але під час травматичних ситуацій ліва половина мозку вимикається. Тому будь-яку травму людина переживає безмовно. У надзвичайних обставинах люди можуть голосно кричати, кликати своїх матерів, вити від жаху, а дехто просто вимикається. Це моментальний крик, а не розмова. Люди, які зазнали психологічної травми, проковтують язик і відмовляються говорити про травматичну ситуацію.

Проте я, як гіпнотерапевт, хочу підкреслити, що стан жаху, шоку, вимикання, це і є стан трансу. Тобто вся інформація потрапляє прямісінько в нашу підсвідомість і починає впливати на наше майбутнє. Не все те, що ми маємо в підсвідомості, ми пам'ятаємо. Але наша підсвідомість в подальшому керує нашими майбутніми діями, поведінкою, інстинктами, реакціями, вибором, спілкуванням і т.д.

Навіть коли з моменту травми минає багато років, людям все одно надзвичайно складно розповідати іншим про те, що з ними сталося. Їх одразу атакують фізичні відчуття жаху, гніву і безпорадності, а також прагнення бити або втікати, але все це вони не можуть описати словами. Травма позбавляє нас здатності використовувати мову.

Це не означає, що люди взагалі не можуть говорити про трагедію, яка з ними сталася. З часом багато людей пише собі історію для прикриття. Багато хто сам починає вірити в цю історію. Проте наша підсвідомість знає, як все було насправді.

Є також важливий факт у тому, що якщо ви не пропрацюєте цю ситуацію, то ця ситуація буде, навіть через багато років, викликати в мозку таку ж саму реакцію, блокуючи ліву півкулю і активуючи праву, як у самий момент травматичної ситуації.

2) Звичайна реакція людини на психологічну травму – це бажання викинути її зі свідомості. Часом буває дуже страшно говорити вголос про деякі порушення суспільних норм – це і є суть слова "невимовний".

Проте така травма, однак, відмовляється бути прихованою. Виникає конфлікт між бажанням викинути зі свідомості жахливу подію та прагненням розповісти про неї вголос. Видужання починається тоді, коли істину нарешті буде визнано. Але надто часто гору бере таємниця, і тоді історія травматичної події виходить на поверхню не у розповіді, а під личиною психосоматичних симптомів.

Для мозку людини дуже важливо бути почутим від живої людини, не від робота. Бути почутим і повністю прийнятим іншою людиною. Навіть якщо ви самі після цього не будете вірити, той момент тотального прийняття, який відчує ваш мозок, перезапише інформацію на клітинному рівні. Отже, старі програми будуть стиратися. Для цього існують консультанти, психологи і психотерапевти. Ми навчені, щоб надавати психоемоційну підтримку в таких ситуаціях.

3) Під впливом травматичних подій війни у багатьох людей піднялися старі неопрацьовані травми. Якийсь зовнішній чинник підняв на поверхню минулий травматичний спогад. Проте люди можуть навіть не усвідомлювати, що саме піднялося на поверхню, але відчувають себе стурбованими, напруженими, агресивними, наляканими тощо. Цивільні відчувають депресію, роздратування, відчуття неспроможності, бажання жити в ліжку, злість і т.і.

4) Люди застрягають в моменті максимального емоційного напруження. Можна сказати навпаки, момент максимального емоційного напруження застрягає в людині і постійно про себе нагадує. Він нагадує в думках, емоціях і тілесних м'язових напруженнях. Коли ви починаєте з ним боротися, у вас можуть почати тремтіти руки і все тіло, стискаються кулаки, рухаються вилиці обличчя, сіпаються плечі і т.д. Проблема цього моменту, цієї миті, полягає в тому, що ви не пам'ятаєте, що є продовження ситуації. Для вашої пам'яті стирається все, і залишається тільки ця мить. І ви живете тільки цією миттю. Вона зжирає велику кількість енергії і заповнює ваші думки.

До цього внутрішнього напруження додається максимально небезпечна, бойова зовнішня ситуація. Я можу бути сильною і стійкою людиною, але у кожного з нас є момент зламу. Повірте, що він існує також і у язичників, хто підтримує філософію буддизму, реінкарнацію і т.д. Бо поки ми знаходимося в людському тілі, на нас так само впливають ментальні чинники. І якщо він настає, цей момент зламу, тоді тіло і психіка реагують на свій спосіб. Хтось може кинутися рятувати пораненого в червону зону. Хтось може завмерти біля вікна в той момент, коли по вікну працює кулемет... У когось на певний час може відібрати частину тіла. І цей список можна продовжувати довго.

5) Чому не варто розповідати про свій досвід рідним і близьким до консультації зі спеціалістом? Ми знаємо, що про війну тяжко розповідати, але також слухати про війну нелегко непідготовленій людині. Зазвичай люди відмовляються слухати речі, які їм неприємні і в яких вони не розбираються. Це болючий досвід для людини, яка має потребу поговорити, але її перебивають і відмовляються слухати. Насправді, це правильна поведінка. Непідготовленій людині неможливо вислухати все те, що прожили їхні рідні. Якщо у вас болить зуб, ви йдете до стоматолога. Якщо у вас болить душа, ви звертаєтесь до психолога. Тож спочатку зверніться до фахівця, проробіть психоемоційне напруження, а потім розкажете про все кому захочете. Консультанти з ПТСР навчені бути активними слухачами та витримувати ваші розповіді. Після консультації ви зможете розповісти про ваш досвід будь-кому без емоційної складової.

6) Короткий нарис про гормони стресу. Коли людина потрапляє в небезпечну для життя ситуацію, спрацьовує інстинкт виживання - напасти, втекти або завмерти. Коли людина нападає або тікає, вона потіє. Коли людина завмирає, може статися так, що у стані стресу або страху вона не змогла контролювати випуск сечі або вміст кишківника. Це може статися ненавмисно через фізіологічну реакцію організму на стрес. У всіх трьох випадках ми бачимо, що зайві рідини, в яких знаходяться гормони стресу, виходять з тіла. Коли воїни знаходяться в підрозділах між ротаціями або в окопах, коротше кажучи, там, де не треба потіти, дуже важливо свідомо створювати ситуації з фізичним навантаженням. Можна рубати дрова, копати окопи, віджиматися, йти в спортивний зал і т.і. Дуже важливо потіти не тільки військовим, а й нам усім, особливо тим, хто живе в Україні. Бо коли летять "кацапські" дрони, коли ми співпереживаємо з нашими захисниками, наше тіло мобілізується. В м’язах і крові накопичуються гормони стресу. Отже, нам варто пропотіти їх на зовні.

7) Дехто з військових думає, що мета консультанта - виправити або змінити його. Це не є правдою. Опишу, як працюю я. Ми з воїном або цивільним проводимо детальний аналіз воєнної ситуації, прибираємо надмірне психоемоційне напруження, яке заважає бути ефективним. Після цього доводимо до свідомості всі зміни, які відбулися з вами. Моєю задачею не є змінити вас. Моєю задачею є показати вам вашу унікальність, побачити ваш потенціал. Без правильної консультації усвідомити вашу унікальність неможливо, так само як і гасити емоційне напруження. Чому так? Тому що ви вже багато разів відповідали на ті самі питання, які собі задаєте. Консультант допоможе вам подивитися на ситуацію з іншого боку.

8) Консультант допоможе вам познайомитися зі своїм власним звіром - інстинктом - реакцією, яка пробуджується під час напруженої ситуації, подружитися з ним, подякувати йому і домовитися. Важливо досягти того результату, коли ви станете господарем свого інстинкту, а не він вашим. Нам важливо приборкати його і випускати тоді, коли це доречно. Нам також буде корисно детально вивчити його і зрозуміти, які навички буде йому корисно здобути, а які вже не є актуальними.

Отже, підсумуємо:

Буде добре, якщо кожна людина, військова чи цивільна, яка потрапила в травматичну ситуацію, подбає про себе і пройде консультування з запобігання ПТСР. Це допоможе відновити гармонійну роботу правої і лівої півкулі мозку, витягти людину з психоемоційного застрягання минулого, запобігти появі ПТСР і психосоматичним симптомам.

Робота з воїнами, які мають повернутися на фронт, і тими, які вже є ветеранами, це два різних типи консультування.

Ветеранів вже можна брати на терапію, і кількість консультацій залежить від окремого випадку.

З воїнами, які знаходяться між ротаціями, зазвичай проводять дві-чотири консультації. Це схоже на те, як ви знімаєте мішки з попереднім психоемоційним напруженням, і ви відправляєтеся на нову ротацію без зайвого вантажу. Це також допомагає запобігти появі ПТСР, оскільки одна з причин ПТСР полягає у накопиченні пережитих подій.

Звертайтеся до мене або знайдіть свого консультанта чи психолога, опрацюйте свій досвід і живіть легко і ефективно.

Не треба боятися звертатися до консультантів. Все, що ви розкажете, залишиться між вами і консультантом, це є медичною таємницею. Проте все одно відчуйте консультанта, до якого хочете звернутися. Запитайте себе, чи можете ви довіряти цій людині? Чи хочете ви звернутися саме до неї, чи варто ще шукати? Головне – вірте собі і своїй інтуїції.

Якщо у вас є моменти, про які ви не можете сказати, консультант вас попередить заздалегідь, що треба робити в таких випадках. Ви не мусите розповідати все.

Знайдіть обов'язково консультанта з ПТСР, який працює з воєнною тематикою. Існують різні напрямки психології, і не всі з них підходять військовим.

Подбайте про своє психічне здоров'я і фізичне тіло так само, як дбаєте про свою зброю. Кожен воїн знає, що зброю варто чистити після кожного прострілу. Те ж саме треба робити і з вашою психікою і тілом.

Після правильного підходу ви зможете вільно, без емоцій розповідати про вашу історію вашим близьким. Станете більш ефективними і боєздатними у виконанні поставлених задач.

Я знаю, що серед військових існує така думка, що психологи не здатні їх зрозуміти, нічого не вміють і не допомагають. Чесно кажучи, я не виключаю, що це кацапський пропагандистичний вкид. Бо їхня мета - зкалічити якомога більше наших людей, чи фізично, чи психологічно, не має значення. І коли ви не звертаєтеся за допомогою, не дозволяєте психологам вас психологічно почистити, то знайте, що можливо саме в той момент ви реалізуєте план москалів.

Всі підрозділи, де ми працювали, і як військові, так і цивільні особи, з якими я співпрацювала окремо, говорять про те, що всім потрібні такі консультації.

Деякі відео-відгуки, тобто свідчення військових та цивільних осіб, ви знайдете на моїй головній сторінці та моєму YouTube-каналі. Це докази того, що людям стає краще після консультацій. І це також є великою психологічною перемогою.

Діліться цим постом. Можливо, комусь він дасть відповіді на питання.

Дякую кожному Воїну, який боронить нашу землю і небо! Низький Вам уклін!

Слава Україні!

Слава нації!

І кожен знає продовження.