СОРОМ - ЯК ДИТИНСТВО СПРИЯЄ СТАТИ ЖЕРТВОЮ

Насилля щодо дітей

Сором — це емоція, яка характеризує жертв насилля в дитинстві, схильних принижувати й зневажати себе. Діти-жертви часто вважають, що вони накликали насилля на себе й не заслуговують безумовної любові. Це переконання, як правило, вони переносять і в дорослі стосунки. Загалом люди, які в дитинстві зіткнулися з будь-якою формою насилля або недогляду, дуже вразливі до повторної віктимізації, тобто до потрапляння в роль жертви.

Для цього є кілька важливих причин:

• Когнітивне викривлення — це те, як мозок переконує нас у чомусь, що не відповідає дійсності. Наприклад, якщо ви пережили недогляд чи насилля в дитячому віці, ви можете вважати світ небезпечним місцем. Через те що в минулому ви почувалися безсилими, ви схильні недооцінювати власну спроможність діяти перед лицем небезпеки, а отже, відчувати, що в складній ситуації ви нічим не можете зарадити. Вважатимете, що надто слабкі, щоб захистити себе.

• Низька самооцінка. Дослідження підтверджують, що жінки, особливо ті, які зазнали насилля в дитинстві або були свідками насилля між батьками, ризикують стати жертвами в дорослому віці, оскільки часто мають низьку самооцінку.

• Нормалізація насилля. Той, хто виріс в умовах фізичного або емоційного насилля одного зі своїх батьків щодо іншого, може вірити, нібито насильницька поведінка — це нормальна реакція на конфлікти.

• Порушене самосприйняття. Жінки й чоловіки, які пережили насилля в дитинстві, часто мають викривлене сприйняття самих себе. Це підштовхує таких людей орієнтуватися на реакцію інших, щоб зрозуміти власні погляди на ситуацію; через це вони можуть бути наївними й легко піддаватися маніпуляції. Дехто стає нездатний встановлювати належні кордони, навіть із власними дітьми. Крім того, імовірно, виникатимуть труднощі з тим, щоб просити інших про допомогу, забезпечувати або знаходити підтримку чи користатися тією підмогою, яка вже доступна.

• Уникнення. Симптоми уникнення тимчасово знижують емоційний біль і так допомагають витримувати ситуацію. До серйозніших симптомів, пов’язаних із уникненням, належать зловживання шкідливими речовинами, компульсивне ризиковане статеве життя, розлади харчової поведінки та завдання собі тілесної шкоди.

Дисоціація — це найпоширеніший тип уникнення, це теж спосіб втечі від насилля і болю. Дорослі, які зазнали насилля, часто описують, як їм вдалося «заніміти тілом» або «спостерігати» за насиллям над тілом ніби збоку. Можливо, саме так у дитинстві ви переживали фізичне або сексуальне насилля — це допомагало вам витримати нестерпний фізичний і/або емоційний біль. Але дисоціація може перетворитися на несвідому звичку, яка не лише усуватиме вас із незручних чи насильницьких ситуацій, а й підсилюватиме вашу схильність заперечувати насилля, що здійснюють стосовно вас. Якщо ви не присутні у власному тілі, то можете надто довго миритися з ним. І навіть якщо ви не усвідомлюєте насилля чи його наслідки, це не означає, що воно не має на вас негативного впливу.

Недбале ставлення

Недбале ставлення до дітей підвищує їхню вразливість до насилля в близьких стосунках у дорослому віці. Якщо конкретніше, то дорослі, які пережили досвід недогляду в дитинстві, мають підвищений ризик зазнавати різних видів психологічного насилля від сексуального партнера. Одне серйозне дослідження виявило, що недбале ставлення в дитинстві призводить до того, що особа частково втрачає здатність вступати в ненасильницькі партнерські стосунки в дорослому віці.
Емоційне недбальство може сильно вплинути на дитину  —  ви здивуєтеся, але чи не настільки ж, як фізичне або сексуальне насилля. Емоційний недогляд  — це коли мати чи батько неспроможні реагувати на емоційні потреби дитини. Батьки можуть у цілому нормально доглядати за нею, але упускати дещо невидиме: не валідувати почуття дитини чи не реагувати на її емоційні запити.
Емоційно недоглянуті діти можуть рости глибоко самотніми. Ще малими вони відчувають, що їхні потреби неважливі, а почуття  — непотрібні, і їм узагалі не варто просити про допомогу (або тому, що це є ознакою слабкості, або тому, що вони вважають це безнадійним). У дорослому віці такі люди схильні переживати зайву провину, злість на себе, невпевненість у собі або глибоке переконання, що вони якісь не такі.
Якщо ви пережили емоційне недбальство в дитинстві, подумайте, як цей досвід зробив вас вразливими до емоційного насилля в дорослому віці. Можливо, вам здавалося, що насильник чи насильниця може дати вам любов і увагу, яких ви не отримали від батьків, або ж ви дуже небагато очікуєте від партнера, з огляду на те, як мало отримували в дитинстві.

Сексуальне насилля щодо дітей

Усі форми насилля спричиняють сором, але сексуальне насилля стосовно дітей  — особливо. Серед його довгострокових наслідків  — депресія, суїцидальна поведінка, сексуальна дисфункція, самокалічення, хронічна тривожність, посттравматичний стресовий розлад, дисоціація, проблеми з пам’яттю, соматизація та порушення міжособистісної функції. Але найсильнішим наслідком сексуального насилля в дитинстві є виснажливий сором.

Жертви сексуального насилля в дитячому віці переживають настільки сильний сором через низку причин:
• Сором, що виникає кожного разу, коли людина стає жертвою, тому що віктимізація змушує особу почуватися безпомічною, а отже провокує відчуття сорому.
• Сором, який з’являється, коли дорослий чи старша дитина в інтимний спосіб втручаються в тіло дитини.
• Сором — наслідок того, що дитина стає причетною до чогось, що уявляє як табу, або, як це описують багато дітей, що змушує її почуватися «поганою».
• Сором, що виникає в дитини, яку «зраджує» власне тіло, коли реагує на доторки насильника.
Дуже важливо визнати, наскільки пережите в дитинстві сексуальне насилля впливає на особистість жертви й навіть формує її; як воно позначається на спроможності жертви захищатися від подальшого сексуального чи іншого насилля та на її мотивації до захисту. Люди, які зазнали сексуального насилля в ранньому віці, часто неспроможні постояти за себе й належно захиститися. А все тому що таке насилля нищить самооцінку, впевненість у собі й самосприйняття хлопчика чи дівчинки. Ба більше, травма змушує їх думати, що вони не заслуговують на захист і повагу.
Сексуальне й інше насилля в дитинстві не просто провокує неабиякий сором у дитини, а й часто стає причиною того, що людина повторно стає жертвою в дорослому віці. Численні дослідження свідчать про зв’язок між пережитим насиллям або недоглядом у дитинстві й насиллям в близьких стосунках у дорослому віці. І щонайменше одне дослідження (йдеться про вивчення підліткових стосунків у Толідо) виявило: насилля в дитинстві є провісником насилля в сексуальних відносинах.
Крім того, емоційний досвід сорому й схильності винити в усьому себе теж тісно пов’язані з повторною віктимізацією. Те, як ви пояснюєте собі негативну подію, — як озвучуєте собі причини того, що з вами сталося щось погане, — може відчутно вплинути на вашу думку про себе й змусити почуватися недостойною людиною, яка заслуговує на насилля або навіть спровокувала його.
Багато людей мають чіткі спогади про те, як у дитинстві були жертвою насилля чи недогляду. Але не всі люди пам’ятають, що з ними було, а деякі сумніваються у справжності власних спогадів. Багато хто не ідентифікує свій досвід як насилля чи недогляд, хоча саме їх вони й пережили.

Якщо ви пережили емоційне недбальство в дитинстві, подумайте, як цей досвід зробив вас вразливими до емоційного насилля в дорослому віці. Можливо, вам здавалося, що насильник чи насильниця може дати вам любов і увагу, яких ви не отримали від батьків, або ж ви дуже небагато очікуєте від партнера, з огляду на те, як мало отримували в дитинстві.