ВДЯЧНІСТЬ ВОВЧИЦІ ЗА СМЕРТЬ

самотність, смуток, відчуття втрати

Дивлюся на стопи клієнтки. По зоні, що відповідає за «легені» проходять дві глибокі «борозни» на обох ногах. Для подоманта це багато про, що розповідає. Але для сеансу мені достатньо знати за які емоції відповідають «легені»: смуток, самотність, відчуття втрати… Стартуємо по емоції відчуття втрати.

Спершу підсвідомість показує ситуацію з теперішнього життя де клієнтка втрачає свого нареченого в автокатастрофі у 19 річному віці. Перепроживаємо ситуацію, розбираємо, які емоції були не прожитті повністю, подавлено, що застрягли в фізичному тілі у формі м’язових напружень. Свідомо розслабляємо напружені м’язи прибираючи ті блоки, що застрягли на протязі 30 років…
Наповнюємо киснем легені і весь організм, бо подих «перехоплює», повітря не вистачає…

Пропрацьовуємо образу на маму, бо саме їй випало таке тяжке завдання принести сумну новину власній доньці. Якщо б це зробила чужа людина ми б її одразу виправдали, навіть в свідомості могли б захоплюватися її сміливістю... А ось на рідну людину, з якою у нас вже є багато емоційних зв’язків…на неї можна тримати образу до кінця віку і 10 життів потому… Хоча в свідомому стані ми навіть не визнаємо, що в нас застрягла ця сама образа. Це ми можемо визначити тільки коли переносимося в саму ситуацію, в 19 річну дівчину, і відчуваємо все, що відчувала вона і мислимо так, як вона мислила тоді.

Просимо підсвідомість показати ситуацію, коли відчуття втрати виникло вперше. І тут починається саме цікаве, клієнтка переноситься в тіло чоловіка, якого звати Вадим, що живе у 18 столітті:
Вадим народився в люблячий родині. У мене щасливе дитинство. Мені дуже подобалося танцювати з дівчатами на вечорницях, я постійно посміхаюся, я впевнений в собі…

В 30 років одружуюсь з коханою дівчиною і в нас народжується син і донька. Щиро кохаю свою дружину і дітей, поспішаю після роботи додому, щоб обійняти їх. Під роботою маю на увазі накосити сіно, подбати про худобу, нарубати дрова, обробити землю… Навколо сім’ї обертається все моє життя, я живу заради них. Живемо в достатку. Дерев’яний дім, всі меблі зроблені з дерева.

Приблизно в 40-45 років поспішаю додому. Я вдягнений в зелену кепку, чорні чоботи, біла довга сорочка в маленькі квіточки, пояс. Я по дурному посміхаюсь. Нарвав польових квітів для своєї дружини і з передчуттям зустрічі повертаюся додому. Як тільки перетік поріг одразу зрозумів, що щось не так. Моя дружина накидається на мене з обвинуваченнями, що я їй зраджую. Якісь люди в усіх подробицях описали їй «всі мої походеньки». Спершу я не повірив, що щось подібне відбувається в моїй сім’ї. Я навіть не здогадувався, що моя дружина може сумніватися в моїй вірності, у мене не було навіть таких думок. Отямившись намагаюся заспокоїти свою дружину, намагаюся вставити слово, що б розібратися в ситуації. Але на жаль у мене не було шансів. Дружина кричала, що вже давно знає про «мою зраду» і більше не в змозі терпіти. Вся хата була наповнена її криком, істерикою.

Я вийшов з хати і побіг по стежці. В якийсь момент я перестав відчувати мої ноги і впав обличчям на землю. Я не можу рухатися. Мене знайшли сусіди і принесли в хату. Моя дружина забрала дітей і переїхала до своїх батьків. В цей день моє щасливе життя закінчилося.
Я залишився один в хаті. Мої ноги були паралізовані. Хтось іноді приносив їжу, рідко коли заходили люди. Коли я усвідомив, що моя дружина не повернеться, почав просити смерть забрати мене, але вона не поспішала. Самотність, смуток і відчуття втрати зжирали мене кожної хвилини. Я постійно вигадував способи покінчити з цим життям.

(П - провідник, К - клієнт)
П: Ми переносимося в свідомість дружини
К: Так, з часом дружина зрозуміла, що все було наклепом, але чомусь вважала, що повертатися вже пізно. Їй було дуже шкода мене, але не повернулася. У неї були мої діти, а у мене нікого.
П: перенесися в останній день твого життя
К: я майже не бачу, мої очі втрачають зір. Відчуття суму, злості, самотності виснажили мене повністю. Я жив тільки однією думкою, як зупинити все це. Повіситися я не міг, бо мої ноги не працювали. У нас в лісі, а мій будинок знаходиться біля нього, живуть вовки. На вулиці зима, мороз, холодно, сніг. Я на руках лізу в ліс, тягну моє бідне тіло. Мої долоні печуть від снігу. Я дотягнув себе до вовчиці. Я знаю, що це вовчиця. Якимось телепатичним чином домовляюся з нею, прошу її покінчити з моїми муками. Вона велика, граційна, робить стрибок і перекушує мій хребет в зоні шийного і грудного відділу….

На цьому етапі ми кличемо Духовного Наставник, що відповідає за нашу еволюцію Душі, і він чистить всі тіла від наслідків, дає відповіді на питання, дає наставляння і «подарунки» для майбутнього… Зустріч зі своїм Духовним Наставником це відчуття не забутнє, відчуття його любові не можна описати словами і воно назавжди залишиться з нами в свідомому житті.

Після сеансу клієнтка розповіла про своє відчуття безмежної вдячності вовчиці.
Вже пройшло майже 3 роки після цих сеансів. У клієнтки відкрився дар бачити ситуації під іншим кутом, де раніше ображалася зараз дякує. Її нове відчуття вдячності не таке, як у більшості із нас, поверхневе. Її вдячність йде від серця, від самої Душі. Глибоке розуміння, що все має свій сенс.

Один із прикладів:
- зустріла я свою однокласницю. Не бачила її приблизно років 35. Коли побачила, все, що вона мені робила, як принижувала, як знущалася наді мною пронеслося перед очима. Я навіть замислилася привітатися з нею, чи ні. Але тут вона мене побачила, впізнала, обійняла, була дуже рада нашій зустрічі. Ми зупинилися випити кави і згадати дитинство. Я їй почала розповідати про ті ситуації, що застрягли в моїй пам’яті, про всі приниження, що піднялися на поверхню свідомості. Моя однокласниця про них навіть не пам’ятає, навіть не здогадувалася, що так поводилася зі мною. Вона почала розповідати про своє тяжке дитинство… В якийсь момент я почала добре розуміти, що саме знущання однокласниці зробили мене сильнішою в певних ситуаціях… Вона почала вибачатися переді мною, а у мене з серця почало кричати – я тобі дуже вдячна! В той самий момент я відчула однокласницю як ту вовчицю, що мені допомогла, і саме таку вдячність, вдячність від всієї Душі до неї… Зараз ми з нею чудові подруги. Я дечому у неї вчуся. Нам добре проводити разом час…

У моєї клієнтки, в теперішньому житті, з дитинства болів хребет в тому місці де його перекусила вовчиця. Після сеансу біль зникла. Клієнтка каже, що іноді чує відголосок болі в тій частині свого тіла, її це радує бо нагадує про безмежну вдячність до свого Тотема Вовка. Достатньо сказати болю, що я знаю звідки ти і він одразу зникає. Можливо її Тотем так з нею спілкується. Зараз клієнтка приділяє час задля здоров’я фізичного тіла.

Нажаль, в кожному третьому сеансі я стикаюся з проблемою наклепу, злих, зависних, брехливих язиків. Насправді це більша проблема ніж нам здається. Зависні язики досконало руйнують щасливі життя людей. Тому перш ніж комусь повірити, краще десять разів переконайтеся в правдивості сказаного і намагатися знайти незаперечні докази.

Хто хоче познайомитися з собою і пізнати себе, звертайтеся. Залюбки стану вашим провідником. Ваше життя може змінитися на до сеансу і після...