СКОРБОТА 2:

Які втрати бувають?

Добра реакція на втрату

Не добра реакція на втрату

2 найболючіші фази

Нормальні почуття жалоби

(горювання, смуток, жалоба)

Ми люди соціальні створіння. І в радості і в горі ми тягнемося один до одного. Завдяки наявності емоційних дзеркальних нейронів, які допомагають нам підсвідомо, без всякого розумового аналізу, а бачачи лише міміку і жести, розуміємо емоції іншої людини. Так відбувається, тому що завдяки «відображенню» в мозку, ми самі починаємо відчувати ті ж відчуття. Оскільки ситуації втрат закладений природою в житті кожної людини давайте продовжимо розбиратися в цій темі.

Важливо також зазначити, що всі ці стадії і процеси людина проходить при будь-якій втраті:

Смерть близької людини

Розлучення – це смерть стосунків.

Втрата частин тіла або здоров’я.

Втрата житла.

Втрата свободи, коли людина опиняється в полоні. Та всі інші види втрат.

Добра реакція людини, яка щойно дізналася про втрату:

- Крик,

- Плач: відомо, що після плачу на душі стає легше. Така реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі тому, що сльози сприяють виділенню заспокійливих речовин.

- Людина постійно щось говорить і повторює одне й те саме. Ми поводимося так, як було описано в попередньому пості. Якщо наші факти не співпадають з фактами, про які говорить людина ми в жодному разі не починаємо виправляти її. Хай вона собі говорить. А ми просто її активно слухаємо...

- Людина починає ходити в зад вперед.

Все це здорова реакція на стрес. Таким чином людина допомагає собі впоратися з отриманою звісткою.

Реакція, на яку варто звернути увагу

це коли людина ніяк не реагує. В такому випадку ми можемо запропонувати їй нашу підтримку. Добре, якщо погоджується. Якщо ж ні то тоді просто за нею спостерігаємо.

В жодному разі, якщо ви добре не знаєте людину, не можна її торкатися. Ми можемо запитати – «хочеш, аби я тебе обійняв?», або простягнути руки і, якщо людина забажає вона сама візьметься за них.

В усьому цьому процесі існують 2 найболючіші фази:

1. Це коли людина дізнається про втрату і

2. Це момент поховання.

В кожній цій фазі людина заново переживає всі етапи скорботи. Якщо перша фаза може ще давати надію на помилку, то друга фаза фізично підтверджує той факт, що рідної людини вже неможливо повернути і що ми бачимо її востаннє. Часто друга фаза буває самою болісною. В багатьох країнах світу, як і в Україні на поховання запрошують жінок плакальниць. Робота плакальниці полягає в тому, аби дуже гірко плакати під час процесу поховання і таким чином спровокувати процес скорботи, в тому разі, якщо людина заборонила собі горювати по різним причинам.

Процес жалоби - це процес закладений природою в кожній людині, який звільняє організм від токсинів стресу і забезпечує здоров’я! В жодному разі не можна його зупиняти. Цей процес варто розуміти і, в разі потреби, пояснити людині, що з нею все добре і це природно.

Глибина і тривалість болі та реакції горювання будуть залежить від багатьох чинників:

Наскільки близькою була людина

Наскільки людина в скорботі відчуває підтримку від людей, які її оточують

Наскільки людина довіряє світові

Чи були попередні втрати та як вона з ними впоралася

Чи змогла пройти процес горювання попередніх втрат

Від власного розуміння життя людиною.

Чи релігійна людина чи ні. Тобто, в що вірить. Та багато інших .

Також природними розуміннями є:

Жінки надають підтримку жінкам, чоловіки чоловікам.

Ієрархія – молодша жінка потягнеться за підтримкою до старшої. Так закладено природою, що старші опікуються молодшими.

Якщо горе визначається як досвід людини, що переживає втрату, то скорбота - це шлях, який людина проходить, адаптуючись до втрати.

НОРМАЛЬНІ РЕАКЦІЇ СКОРБОТИ

1. ПОЧУТТЯ: В ЦІЙ СТАТТІ МИ РОЗГЛЯНЕМО, ЯКІ ПОЧУТТЯ МОЖЕ ПРОЖИВАТИ ЛЮДИНА ПІСЛЯ ВТРАТИ.

Сум - це почуття не обов'язково проявляється плачем, але зазвичай це саме так відбувається. Плач - є сигналом, закладеним у людини природою, що викликає у оточуючих співчуття й бажання підтримати, а також створює соціальну ситуацію, в якій звичайна поведінка законів змагання припиняється. Нерідко можна почути, що людина каже: "я залишив смуток на похороні". Інші блокують сум бурхливою діяльністю лише для того, щоб виявити, що вона повертається до них ночами. Коли людина не дозволяє собі переживати смуток, зі сльозами чи без, це часто призводить до ускладненого горя.

З власного досвіду: коли померла моя мама у мене бували моменти, в яких сум зжирав душу. Я відчувала потребу в підтримці від іншої дорослої жінки. В такі моменти я зверталася до своєї сусідки, розповідала їй про свою біль і просила обійняти. Пані Людмила мене міцно притискала до себе і гладила. Говорила, що це нормально відчувати біль в скорботі, що з ним не варто боротися і що я впораюся. Що я можу до неї звертатися в будь-який момент і вона готова бути зі мною поруч. Мені ставало легше, бо моя цілісність відчула підтримку від собі подібної й старшою за ієрархією. Для людей важливо відчувати бути прийнятим і належати до громади. Отже, немає нічого соромного звертатися за підтримкою до людей яким ви довіряєте.

Гнів і звинувачування - переживання фрустрації через те, що ніхто не зміг запобігти смерті. Дуже добре, якщо злість спрямована на зовні, тобто людина шукає винних. А якщо є винні - то тоді можна було запобігти смерті. Це не є конструктивною поведінкою. Але все ж вона краща, на перших стадіях, за ту, коли гнів спрямований на себе. Ті, хто звинувачує інших за смерть близького, відчуває більше гніву і симптомів у перших місяцях після втрати зі зменшенням наслідків надалі. Ті, хто звинувачує себе - переживають більшу кількість всіляких симптомів скорботи і важко приймають реальність втрати. (Якщо після декількох місяців людина продовжує звинувачувати себе запропонуйте їй звернутися до консультанта з кризової психології.)

Тривога - у живих проявляється в діапазоні від легкого переживання незахищеності до сильної панічної атаки. (при панічних атаках краще звернутися до консультанта. Хоча за протоколом вона відноситься до нормального горя.)

Самотність: існують 2 поняття самотності – емоційна самотність і соціальна самотність. Соціальна підтримка може допомогти впоратися з соціальною самотністю, але вона не допомагає при емоційній самотності. Емоційна самотність виникає в разі втрати об’єкта прив’язаності. Ця втрата може бути полегшена тільки при наявності нової прив’язаності.

Втома - Іноді вона може проживатися як апатія чи млявість. Цей високий рівень втоми може і дивувати людину, яка зазвичай дуже активна, і завдавати їй болю. Втома зазвичай не є тотальною. Якщо це не так, втома може бути клінічною ознакою депресії.

Безпорадність - найчастіше проживається на першій стадії втрати.

Шок - найчастіше спостерігається у разі раптової смерті.

Туга - це нормальна реакція на втрату. Коли вона починає зменшуватися, це може бути ознакою того, що процес скорботи добігає кінця.

Звільнення – це нормальне відчуття, яке виникає після смерті людини, яка знущалася над тобою.

Полегшення – в тому випадку, якщо померлий тривалий час страждав від хвороби.

Заціпеніння - зазвичай проживається на початку процесу горювання, відразу після того, як людина дізнається про смерть. Можливо це відбувається через те, що почуттів, з якими треба впоратися, занадто багато, і, щоб не бути ними затопленим, людина впадає в заціпеніння, захищаючи себе від цього потоку.

Пам’ятайте, всі ці почуття відносяться до нормального процесу скорботи. В жодному з цих випадків немає нічого патологічного. Проте почуття, які зберігаються занадто довго і є дуже інтенсивними, можуть передвіщати ускладнену реакцію горя. Якщо людина не може самостійно з ними впоратися вона завжди може звернутися до консультанта з кризової підтримки.

ІНШІ ЧАСТИНИ ТЕМИ СКОРБОТА:

СКОРБОТА 1

СКОРБОТА 3

СКОРБОТА 4

СКОРБОТА 5